Зміст
Редакційна стаття
Нові дослідження у галузі громадського здоров’я в Україні та інших країнах
Андрєєва Тетяна Іллівна
Політика охорони здоров'я
Роль локальних чинників у політиці охорони здоров’я
Семигіна Тетяна Валеріївна
АКТУАЛЬНІСТЬ: Модерні процеси глобалізації та регіоналізації політики охорони здоров’я діалектично співіснують із іншими процесами, на які звертають увагу дослідники, – децентралізацією систем охорони здоров’я, поширенням підходу «знизу догори» до впровадження політики, розгортанням ідей самоврядності громад тощо. Такі амбівалентні процеси актуалізують питання оцінки впливів та взаємовпливів різних рівнів політики, зокрема, визначення місцевих чинників і локальних контекстуальних ефектів.
МЕТОДИ: Дослідження спрямоване на виявлення ролі локальних факторів у сучасній політиці охорони здоров’я (на прикладі протидії соціально небезпечним хворобам). Воно ґрунтується на вивченні відповідної літератури, а також на методології ретроспективного аналізу політики.
РЕЗУЛЬТАТИ: Аналіз процесів та наслідків впровадження міжнародних зобов’язань, стандартів, програм та модельного законодавства у сфери протидії епідемії туберкульозу, ВІЛ/СНІДу та наркозалежності виявив важливість ендогенних політичних чинників – локального середовища, місцевих соціокультурних і політичних традицій, ідеологічних уподобань, які можуть протистояти «доказовій медицині», науковій обґрунтованості доцільності певних профілактичних втручань.
Дослідження свідчить, що роль контексту є вагомою у визначенні того, що саме потрапляє до порядку денного політики, яким чином місцеві стейкхолдери інтерпретують політику, аби вона відповідала їхнім очікуванням та вимогам. Тому для глибшого розуміння впровадження політики охорони здоров’я, її успіху чи провалу, необхідно з’ясувати наміри, цілі та діяльність місцевих акторів, стейкхолдерів політики з урахуванням особливості локального контексту, аніж прагнути віднайти універсальну схему, яка б пасувала до будь-якої місцевої ситуації.
ВИСНОВКИ: Результати дослідження підтверджують ключову тезу Бангкокської Хартії щодо сприяння здоров’ю у глобалізованому світі (2005 р.), яка закликає до розвитку політики, спрямованої на активізацію громад, демократизацію процесів ухвалення політичних рішень у сфері охорони здоров’я, підтримку місцевих ініціатив.
Таким чином, локальні чинники – попри поширення міжнародних норм і стандартів, становлення транснаціональних підходів до розв’язання певних проблем – відіграють важливу роль у політиці охорони здоров’я. В умовах глобалізації сучасна політика охорони здоров’я має виходити з того, що завдання держави полягають не тільки у виконанні взятих на себе міжнародних зобов’язань, а й сприянні розвитку місцевих спільнот через передання їм владних повноважень та ресурсів задля посилення сфери охорони громадського здоров’я.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: локальні чинники, розвиток громад, політика охорони здоров’я.
Абстракт (pdf) українською мовою
Зменшення смертності серед населення України у 2008-2010 роках
Красовський Костянтин Сергійович
АКТУАЛЬНІСТЬ: У 2010 році в Україні вперше з 1992 року кількість смертей становила менше 700 тисяч. Загалом за два роки (2008-2010) кількість смертей скоротилася майже на 56 тисяч, а смертність – з 16,3 до 15,2 на 1000 осіб.
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ: Було проаналізовані дані Держстату щодо смертності від різних причин у 2008-2010 роках серед статевовікових груп населення України.
РЕЗУЛЬТАТИ: Смертність за два роки найбільше зменшилася серед людей середнього віку: серед 40-річних чоловіків – на 30%, серед 30-річних жінок – на 25%. Серед осіб старше 70 років смертність скоротилася лише на 1%, а серед осіб молодше 16 років – на 10%. Тому подальший аналіз було сконцентровано на смертності людей працездатного віку (16-59 років для чоловіків, 16-55 років для жінок), серед яких смертність загалом скоротилася на 25%. Найбільше скоротилася смертність від усіх 8 зазначених у переліку Держстату причин, які містять слово «алкоголь»: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю (на 57%); алкогольна хвороба печінки (на 52%); алкогольна кардіоміопатія (на 52%); випадкове отруєння та дія алкоголю (на 50%) тощо. Серед інших причин суттєво скоротилася смертність від непрямо пов’язаних з алкоголем причин: пневмонії (на 36%), «неалкогольних» хвороб печінки (на 34%), туберкульозу (на 29%) та від різноманітних нещасних випадків, таких як: спричинені дією вогню (на 48%), випадкові падіння (на 43%), ДТП (на 40%) тощо.
ОБГОВОРЕННЯ: В Україні раніше спостерігалося два періоди суттєвого зменшення смертності: у 1986-1988 та 1996-1998 роках. Тоді смертність також переважно зменшувалася серед людей середнього віку і в більшій мірі від причин, прямо та непрямо пов’язаних з алкоголем. Зменшення смертності в Україні у 2008-2010 роках, напевно, в першу чергу пов’язано зі зменшенням споживання алкоголю серед населення. Це зменшення споживання було викликано економічною кризою та підвищенням алкогольних акцизів, що разом суттєво зменшило цінову доступність алкогольних напоїв.
ВИСНОВКИ: Для подальшого зменшення смертності в Україні варто підсилювати ефективні заходи, які призводять до зменшення споживання алкоголю серед населення.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: смертність, Україна, алкоголь.
Абстракт (pdf) українською мовою
Податки на алкоголь, економічна криза та зміни смертності у п’яти європейських країнах
Тігова Олена Георгіївна, Красовський Костянтин Сергійович, Андрєєва Тетяна Іллівна
АКТУАЛЬНІСТЬ. У деяких європейських країнах спостерігається зменшення смертності населення з 2008 року, зокрема в Латвії, Литві та Україні. Було висунуто гіпотезу, що це скорочення може бути спричинено зменшенням споживання алкоголю внаслідок економічної кризи та підвищенням алкогольних податків. Це дослідження має на меті перевірити висунуту гіпотезу.
МЕТОДИ. Окрім вищезазначених країн, які зазнали впливу економічної кризи та в яких було підвищено алкогольні акцизи, було враховано дані з Європейської бази даних смертності ВООЗ для Польщі, де спостерігався позитивний приріст ВВП, та Ірландії, де у 2009 році було знижено акцизи на алкоголь. Показники росту ВВП на душу населення (від -18% у Латвії до +2% у Польщі) та зміни акцизів на алкоголь (від -20% в Ірландії до +60% в Україні) відносно акцизів 2008-го року були незалежними змінними. Залежною змінною був відсоток відхилення реального показника смертності у 2009 році від екстраполювання трендів 2000–2008 років, яке було вирахувано використовуючи лінійну регресію окремо для основних груп причин смертей, серед яких попередній аналіз виявив зменшення смертності у 2009 році. Аналіз було проведено для населення віком 30-59 років, серед якого смертність змінилась найбільше.
РЕЗУЛЬТАТИ. Підвищення акцизів на алкоголь на 10% було пов’язано із 9,4% зменшенням смертності від респіраторних захворювань від очікуваного рівня, 5,7% зменшення смертності від захворювань нервової системи, 4,9% скорочення смертності від зовнішніх причин, 4,8% зменшення смертності від серцево-судинних захворювань та 3,5% скорочення смертності від інфекційних захворювань. Скорочення смертності від захворювань системи кровообігу було пов’язано із змінами економічного показника (0,7% скорочення при зменшенні ВВП на душу населення на 1%).
ОБГОВОРЕННЯ. Більшість причин, за якими відбулось скорочення смертності протягом економічної кризи, пов’язані із вживанням алкоголю. Зміни серед цих причини смертності більше пов’язані з акцизами на алкоголь, ніж із змінною ВВП. Скорочення смертності від серцево-судинних захворювань, що показало зв'язок з економічною кризою, може бути пов’язано із змінами практик харчування, включаючи менші обсяги споживання жирної їжі, консервованих продуктів та зменшення споживання алкоголю.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: смертність, економічна криза, алкоголь, акцизи на алкоголь, Ірландія, Латвія, Литва, Польща, Україна.
Абстракт (pdf) трьома мовами
Політика щодо донорства крові та її компонентів: європейський вимір
Зенченко Юлія Василівна, Семигіна Тетяна Валеріївна, Жогов Ігор Вікторович
АКТУАЛЬНІСТЬ: В Україні існує проблема нестачі донорської крові, кількість донорів скорочується, а потреба в препаратах крові зростає. Наукових досліджень у цій сфері обмаль.
Питання донорства крові регламентує Закон України «Про донорство крові та її компонентів», який був ухвалений 1995 р. і зазнав мінімальних змін за ці роки, попри розвиток міжнародних підходів у цій сфері. Відтак актуальним є визначення засад панєвропейської політики донорства крові та уроків цієї політики для України.
МЕТОДИ: Дослідження спирається на аналіз документів, які регламентують відповідну політику на наднаціональному і національному рівнях в країнах Європи та в Україні.
РЕЗУЛЬТАТИ: До основних документів можна віднести директиви Європейського Союзу. Директива 2002/98/ЄС встановлює стандарти якості та безпеки забору, тестування, обробки, зберігання і розповсюдження людської крові та її компонентів, містить заклик до впровадження системи анонімного, добровільного безоплатного донорства, що є важливим механізмом забезпечення пацієнтів якісною кров’ю та її компонентами.
Три інші директиви – 2004/33/ЄC стосовно певних технічних вимог до крові та її складових, 2005/61/ЄC стосовно вимог відстеження та повідомлення про серйозні побічні реакції та події і 2005/62/ЄC стосовно стандартів та специфікацій щодо системи якості для пунктів забору крові – продовжують впровадження комплексного пакету обов'язкових положень щодо якості і безпеки крові на території країн членів ЄС.
Директиви не перешкоджають країнам членам ЄС підтримувати суворіші заходи щодо безпеки крові та допускають деяку гнучкість з метою пошуку конкретних рішень.
Прикладом панєвропейської співпраці може слугувати проект, започаткований у 2005 році у країнах Південно-Східної Європи. Він спрямований на зміцнення взаємного визнання належної якості крові в регіоні шляхом зміцнення національної політики в галузі безпеки крові відповідно до міжнародних вимог.
ВИСНОВКИ: В Україні потрібна розробка національної політики в галузі безпеки крові відповідно до міжнародних рекомендацій, подальший медико-технологічний розвиток, підвищення доступності та безпеки крові та її компонентів, сприяння добровільної безоплатної здачі донорської крові, розвиток регіональної мережі, впровадження національної системи управління якістю, створення комплексної інформаційної системи з управління запасами крові для невідкладних випадків.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: політика, донорство, безпека крові, директиви ЄС.
Абстракт (pdf) російською та українською мовами
Системи охорони здоров'я
Визначення інформаційних потреб пацієнтів нейроонкологічного профілю та їх доглядальників: пілотне дослідження
Хрищук Ольга Григорівна
АКТУАЛЬНІСТЬ: У пацієнтів із первинними пухлинами мозку (ППМ) гостро проявляються депресія, тривога та ускладнення соціальної адаптації. Метою даного дослідження було визначення того, які труднощі та інформаційні потреби виникають у пацієнтів із ППМ та їх доглядальників протягом діагностичного та лікувального періодів.
МЕТОДИ: Дослідження є розвідувальним. Проведено 13 глибинних інтерв’ю із пацієнтами з ППМ, які проходили лікування в центрі загальної нейрохірургії Київської клінічної лікарні «Феофанія», та їх доглядальників в період жовтень 2011 - квітень 2012 років. Вибірку сформовано за методом зручності через слабку доступність групи інтересу. Збір первинного матеріалу проводився до межі насичення інформації.
РЕЗУЛЬТАТИ: Пацієнти із ППМ та їх доглядальники особливо гостро відчувають потребу у інформації стосовно діагнозу та прогнозу, а тривалий діагностичний період та труднощі у пошуку фахівців нейроонкології підвищують тривожність та невпевненість у майбутньому. При необхідності прийняття рішення стосовно подальшого лікування пацієнти здебільшого покладаються на лікаря, що підтверджує патерналістичний тип стосунків пацієнт-лікар. Пацієнти уникають обговорення своїх переживань всередині сім’ї та схильні заперечувати зміну ролей у сім’ї внаслідок хвороби. Потребу у психологічній підтримці висловлюють ті пацієнти та рідні хворих, які позитивно оцінюють шанси на видужання; емоційно пригнічені та налякані не бажають звертатися по спеціалізовану допомогу. Рідні хворих також відчувають збільшення власної відповідальності та страх за майбутнє. Імовірно, що релігійність та віра у життя після смерті впливає на сприятливіший психологічний стан пацієнтів. Релігійні пацієнти виявляють менші інформаційні потреби та бажання обговорювати з лікарем аспекти лікування.
ОБГОВОРЕННЯ: Протягом діагностичного періоду пацієнти стикаються із проблемами невизначеності діагнозу, пошуку фахівців нейро- онкології та вибору методу лікування. При прийнятті рішення стосовно лікування важливу роль відіграє комунікація з лікарем та якість поінформованості пацієнта. Існує необхідність у наданні професійної психологічної підтримки пацієнтам та їхнім доглядальникам. Обмеження даного дослідження – метод формування вибірки, pеспонденти вербувалися у лікувальному закладі, який не є типовим для системи охорони здоров’я України, неможливо було запропонувати допомогу, коли респондент висловлював потребу у ній.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: пацієнт, доглядальник хворого, первинні пухлини головного мозку, інформаційні потреби.
Абстракт (pdf) англійською та українською мовами
Неофіційні платежі пацієнтів в онкологічній практиці
Фоменко Тетяна Василівна, Степурко Тетяна Георгіївна
АКТУАЛЬНІСТЬ: Щороку в Європі нові випадки онкозахворювань реєструють у 4 млн осіб, з них 837 000 помирають. В Україні щорічно захворює 160 000, а помирають майже 100 000. За належного лікування третина ракових захворювань є виліковними, але оскільки Україна має одну з найгірших ситуацій щодо неофіційних платежів у сфері охорони здоров’я з-поміж інших країн Східної та Центральної Європи, доступ до отримання допомоги обмежений. Метою дослідження було вивчити практики неформальної оплати (як медичному персоналу, так і за медичні препарати), з якими зіштовхуються онкохворі, або їхні родичі при отриманні медичної допомоги в Україні.
МЕТОДИ: Дослідження є розвідувальним. З жовтня 2011 по квітень 2012 року було опитано 15 пацієнтів та їхніх родичів, обраних за методом доступності. Також враховано думку 3 експертів.
РЕЗУЛЬТАТИ: Пацієнти не заперечують проти неофіційної сплати медичному персоналу, але лише тоді, якщо коли вона здійснюється за власним бажанням пацієнта. Так, найчастіше неофіційна сплата здійснюється на подяку медичному персоналу за якісно надані послуги. Великих витрат в період лікування вимагає купівля медичних препаратів за власні кошти. Окрім неформальної оплати, до проблем отримання медичної допомоги онкохворі також відносять тривалий процес встановлення діагнозу та неповноту інформації зі сторони медичного персоналу щодо стадії захворювання та можливих прогнозів пацієнта. На думку експертів, для належного встановлення діагнозу та лікування не вистачає спеціалістів та обладнання в державі. Пацієнти ж стверджують, що ставлення медичного персоналу до онкохворих значною мірою залежить від особистісних якостей самого персоналу, що говорить про важливість позитивної організаційної культури закладу.
ВИСНОВКИ: Суттєві проблеми для пацієнтів в онкологічній практиці пов’язані з купівлею медикаментів за власні кошти, мотивацією персоналу, що тісно пов’язано з організаційним та фінансовим середовищем медичних закладів. Схоже, дотримання професійної етики є виявом особистісних якостей медичного персоналу, а не успішністю політик галузі. Тим не менше, держава повинна забезпечити справедливість та рівний доступ надання допомоги в сфері онкології.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: неофіційні платежі пацієнтів, онкологічна практика.
Абстракт (pdf) англійською та українською мовами
Неофіційні платежі пацієнтів в Болгарії та Україні
Мельник Вікторія Леонідівна, Грига Ірена Максимівна, Степурко Тетяна Георгіївна
АКТУАЛЬНІСТЬ: Неофіційні платежі пацієнтів виступають важливою рисою багатьох систем охорони здоров’я. Хоча дослідження таких платежів є досить складним завданням, явище неформальної оплати за медичну допомогу потребує більш глибокого розуміння його природи, причин та наслідків для розробки більш ефективної політики охорони здоров’я. Метою нашого дослідження є вивчення досвіду та ставлення до неформальних платежів пацієнтів у Болгарії та Україні.
МЕТОДИ: Навесні 2009 року були проведені фокус-групові та індивідуальні інтерв’ю в країнах Центральної та Східної Європи (проект ASSPRO CEE 2007, FP7, GA no. 217431). У кожній країні проведено 6 фокус-груп з надавачами й споживачами послуг та 5 особистих інтерв’ю з розробниками політики і представниками/експертами з соціального медичного страхування.
РЕЗУЛЬТАТИ: Неофіційні платежі пацієнтів є більшою проблемою в Україні, аніж в Болгарії. Для пацієнтів Болгарії більш актуальною темою є офіційні платежі, впроваджені у 2000 році. Українські пацієнти здебільшого обговорюють неофіційні практики, що підтверджує актуальність теми. Респонденти розрізняють два поняття: «подяка» (оплата за власним бажанням) і «хабар» (оплата на вимогу та до проведення маніпуляцій). Лікарі переконують, що неформальні платежі в Україні існують через бажання пацієнта підтримати лікаря. Хоча пацієнти згадують «хабарі» при хірургічній стаціонарній допомозі. Українські політичні діячі, як і провайдери, стверджують, що неформальні платежі можуть бути єдиним фактором, який забезпечує виживання системи охорони здоров’я і тримає лікарів, що працюють в державних установах. Більшість українців вірять, що впровадження офіційних платежів замінить неофіційні. Проте болгари, маючи досвід офіційної оплати, переконані, що неформальні платежі неможливо викорінити. Трапляється думка, що офіційні платежі можуть стати подвійним тягарем для пацієнтів.
ВИСНОВКИ: Позитивне ставлення до неформальних платежів може стати на заваді ефективних реформ у системі охорони здоров’я. Існують підстави очікувати з боку лікарів створення перепон на такому шляху, оскільки звичка стягувати з пацієнтів гроші може переважити над прагненням покращити медичну допомогу. Неформальні платежі не сприяють залученню коштів до системи охорони здоров’я і не переносять стосунки лікаря й пацієнта в етичну площину.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: неофіційні платежі, неофіційні платежі пацієнтів, подяка, хабар, країни Східної та Центральної Європи.
Абстракт (pdf) українською мовою
Стан та перспективи впровадження сімейної медицини в Україні
Сало Анастасія Володимирівна, Яковлєв Максим Володимирович
АКТУАЛЬНІСТЬ: В Україні впровадження сімейної медицини є пріоритетним напрямком розвитку охорони здоров’я. Розвиток первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини визначено нормативно-правовими та законодавчими актами. Однак сімейна лікувальна практика в Україні знаходиться у занедбаному стані. Занадто багато коштів йде на дороге стаціонарне лікування, тим часом як дешева первинна допомога забута. Для надання повсякденної медичної допомоги використовують госпіталі та амбулаторії, машини швидкої допомоги. Близько третини пацієнтів лікарень мали б лікуватися амбулаторно. Метою даної роботи було проаналізувати функціонування вітчизняної системи надання первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини, виявити основні тенденції її розвитку та наявні проблеми.
МЕТОДИ: Дане дослідження є розвідувально-пошуковим. Методом дослідження є напівструктуровані інтерв’ю з сімейними лікарями. Проведено вісім інтерв'ю з сімейними лікарями м. Києва та Київської області. Пошук сімейних лікарів відбувався за допомогою методу «снігової кулі». Аналіз даних проводили методом якісного контент-аналізу змісту інтерв’ю.
РЕЗУЛЬТАТИ: Всі респонденти висловили позитивне ставлення до впровадження сімейної медицини. Всі вони наголошували, що розвиток сімейної медицини економічно доцільний і соціально ефективний. Більшість респондентів зазначили, що на підготовку висококваліфікованих сімейних лікарів відведеного часу недостатньо. Ніхто з опитаних сімейних лікарів не надає гінекологічну допомогу і не веде вагітність. Сімейні лікарі не зацікавлені самостійно лікувати пацієнтів, нести за них відповідальність і, як наслідок, розширювати свої навички і збагачувати свій досвід. Всі респонденти висловилися, що наявна система фінансування сімейної медицини і оплати праці сімейних лікарів не відповідає потребам часу і її необхідно змінювати.
ВИСНОВКИ: Опитані лікарі сімейної практики вважають, що впровадження сімейної лікувальної практики в державних закладах охорони здоров’я є доцільним для покращення ефективності системи охорони здоров’я. Виконання завдання, яке поставлене перед медичною галуззю, через впровадження сімейної медицини можливе лише за зміни підходів до фінансування галузі, підготовки фахівців та розробки системи мотивації.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: охорона здоров’я; загальна практика/сімейна медицина; сімейний лікар; система фінансування; оплата праці фахівців, сімейних лікарів; мотивація.
Абстракт (pdf) трьома мовами
Реформи охорони здоров'я та громадське здоров'я у Грузії
Рамінашвілі Д.; Зарнадзе И.; Зарнадзе Ш.; Ломтадзе Л.; Кітовані Д.;
Каджрішвілі М.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: реформи, охорона здоров'я, громадське здоров'я.
Абстракт (pdf) англійською мовою
Задоволеність роботою медичних сестер Білої Церкви
Козлова Юлія Олександрівна, Грига Ірена Максимівна
АКТУАЛЬНІСТЬ: Медичні сестри є важливим елементом будь-якої медичної системи. Однак у більшості медичних установ у всьому світі їхню роботу, як правило, недооцінюють і недостатньо оплачують, попри те, що медсестри виконують різнопланові завдання і часто навіть беруть на себе обов’язки лікарів. Метою даного дослідження було виявити деякі специфічні фактори, які впливають на благополуччя медичних сестер міста Білої Церкви, їхнє ставлення до роботи і професії.
МЕТОДИ: Дослідження є якісним. Було проведено 30 напівструктурованих інтерв’ю медичних сестер Білої Церкви з різних медичних установ: Міська лікарня №1, Територіально-медичне об’єднання, Міська дитяча стоматологічна поліклініка, БЦ УВП УТОС (здоровпункт підприємства) у лютому-березні 2012 року. Вибірка формувалась за методом доступності і снігової кулі.
РЕЗУЛЬТАТИ: Медичні сестри гостро незадоволені своєю заробітної платою, яка часто покриває лише витрати на комунальні послуги, і станом матеріально-технічного забезпечення закладів, коли працівники змушені за власні кошти купувати елементарні речі. Існує проблема також зі ставленням керівництва і пацієнтів: відсутність або низька якість соціальної підтримки з боку адміністрації і невдячність з боку пацієнтів. Поряд з тим, взаємостосунками з іншими співробітниками медсестри дуже задоволені, вони завжди допомагають і підтримують один одного. Родичі і друзі медичних сестер цінують їхні навички, статус «домашнього лікаря» сприяє тому, що респонденти задоволені обраною професією. Практично відсутній кар’єрний ріст, рутинні завдання, відсутність ініціативи керівництва щодо участі в медичних конференціях та інших зустрічах призводить до того, що молоді медсестри розчаровуються в професії і сприймають її як нецікаву.
ОБГОВОРЕННЯ: Обмеженнями дослідження є те, що не всі медсестри (особливо старшого віку) згоджувалися взяти участь у дослідженні – є ймовірність, що саме незадоволені роботою не бажали розмовляти на цю тему. Також більшість інтерв’ю були проведені не на одинці з респондентом, оскільки не було можливості знайти вільну кімнату, а в присутності інших медпрацівників, що могло вплинули на щирість відповідей.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: медичні сестри, медсестри, задоволеність роботою, ставлення до роботи, Біла Церква
Абстракт (pdf) українською мовою
Регуляторна база впровадження сімейної медицини в Україні
Сало Анастасія Володимирівна, Яковлєв Максим Володимирович
АКТУАЛЬНІСТЬ: Первинна медико-санітарна допомога (ПМСД) є основною і найважливішою ланкою в організації охорони здоров’я населення. Розвиток ПМСД на засадах сімейної медицини дасть змогу істотно вплинути на поліпшення демографічної ситуації, досягнути справедливого розподілу і раціонального використання бюджетних коштів. Однак, провадження загальної лікарської практики/сімейної медицини (ЗПСМ) стримується недостатністю ресурсів і недосконалістю системи професійної підготовки кадрів, неповним відпрацюванням правової і фінансової бази, інформаційної підтримки, а також механізмів взаємодії загальної лікарської практики зі службами охорони здоров’я. Метою даної роботи було проаналізувати правові аспекти впровадження сімейної лікувальної практики в Україні.
МЕТОДИ: Для проведення дослідження було застосовано метод аналізу документів. Знайдено і проаналізовано 34 нормативні документи, що безпосередньо стосуються ПМСД в Україні на засадах сімейної медицини за період з 1995 року по 2007 рік. З них 4 постанови КМУ та 30 наказів МОЗ України, які безпосередньо регламентують діяльність закладів ЗПСМ.
РЕЗУЛЬТАТИ: Нормативно-правова база щодо впровадження сімейної медицини активно розвивається. Однак, досі не вистачає нормативних документів, які б регулювали відносини між лікарями ЗПСМ та фахівцями інших спеціальностей та визначали розподіл відповідальності між ними; вирішували питання диференційованого розподілу коштів за рівнями надання медичної допомоги з пріоритетним фінансуванням ПМСД; забезпечили належне фінансування, оплату праці та мотивацію до роботи у спеціалістів «загальної практики/сімейної медицини»; забезпечували необхідні повноваження приватно практикуючим лікарям; сприяли участі громадських організацій в процесах управління галуззю; забезпечували належну оцінку та контроль якості надання ПМСД на засадах сімейної медицини.
ВИСНОВКИ: Для прискорення реформи ПМСД на засадах сімейної медицини потрібний подальший розвиток та удосконалення нормативно-правової бази для продовження впровадження загальної практики/сімейної медицини.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: охорона здоров’я, первинна медико-санітарна допомога (ПМСД), загальна практика/сімейна медицина (ЗПСМ), сімейний лікар, нормативно-правова база, система фінансування, оплата праці сімейних лікарів, мотивація.
Абстракт (pdf)
Преференції людей, що живуть із діабетом, для впровадження аптеки належної аптечної практики
Бондаренко Ксенія Вадимівна, Данилів Андрій Іванович
АКТУАЛЬНІСТЬ: Люди, що живуть із діабетом (ЛЖД) мають спеціальні потреби, що можуть бути ефективно вирішені на етапі фармацевтичної допомоги. Дослідження було проведено з метою вивчення преференцій ЛЖД м. Києва щодо спеціальних послуг, які потенційно можуть бути впроваджені у спеціалізованій аптеці.
МЕТОДИ: Для визначення преференцій ЛЖД щодо консультації фармацевта, можливості тестування та наявності спеціалізованих продуктів було використано експеримент дискретного вибору (ЕДВ). Аптека була описана 3 атрибутами по 2 рівні та 2 атрибутами по 3 рівні. Аналіз проведено на вибірці з 98 ЛЖД. Частину респондентів було залучено в Київському міському ендокринологічному центрі для людей із діабетом з лютого по березень 2012 року. Інша частина респондентів знайдена за методом снігової кулі. ЕДВ складається з 12 виборів (ортогональний фракційний дизайн). Для зменшення навантаження на респондента ЕДВ був розділений на два менших експерименти по 6 виборів, кожен з яких був випадково розподілений серед респондентів. Для моделювання ЕДВ використано логістичну регресію із змінним перетином в статистичній програмі STATA.
РЕЗУЛЬТАТИ: Найважливішим фактором вибору серед ЛЖД виявилась консультація фармацевта з прийому ліків, їх сумісності та режиму харчування (гранична готовність сплачувати 23,38 грн.). Дещо менш важливими є фактори можливості проведення аналізу вимірювання кров’яного тиску, рівня цукру та холестерину (21,68 грн.), а також наявності спеціалізованих продуктів (13,57 грн.). Час, витрачений на покупку (включаючи добирання та очікування), значущо не впливає на вибір аптеки.
ВИСНОВКИ: Респонденти змістовно та коректно пройшли ЕДВ; одержану модель можна вважати теоретично достовірною. ЛЖД готові витрачати час на дорогу до спеціалізованої аптеки НАП та не мають потреби у доставці ліків додому. В зв’язку з тим, що ЛЖД мають змогу витрачати додатковий час та гроші для отримання сервісу в спеціалізованій аптеці, впровадження спеціалізованої аптеки для ЛЖД має високий потенціал м. Києві. Головним обмеженням дослідження є мала вибірка респондентів. Додатково слід вивчити вплив соціально-демографічного та економічного статусу ЛЖД на їхні преференції.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: преференції пацієнтів; експеримент з дискретного вибору; належна аптечна практика для людей, що живуть із діабетом; готовність сплачувати.
Абстракт (pdf) англійською та українською мовами
Якість клінічних досліджень лікарських засобів, що використовуються при лікуванні ревматоїдного артриту, в Україні
Акбіров Михайло Андрійович
АКТУАЛЬНІСТЬ: В Україні спостерігається стрімке зростання кількості клінічних досліджень. Однак, питання організації клінічних випробувань лікарських засобів (ЛЗ) в умовах розвитку фармацевтичного ринку з огляду на недосконалу регуляторну політику щодо проведення клінічних досліджень ставить питання відповідності клінічних випробувань міжнародним та національним стандартам. Тому мета даного дослідження полягає в оцінці якості проведених клінічних досліджень лікарських засобів, що використовуються для лікування хворих на ревматоїдний артрит (РА), та визначення їх основних недоліків.
МЕТОДИ: За допомогою пошукової системи на базі Національної наукової медичної бібліотеки України було відібрано 1158 журнальних статей та авторефератів дисертацій за ключовими словами «ревматоїдний артрит» за період 2001-2011 роки. Серед них 63 стосувались безпосередньо клінічних досліджень ЛЗ, що застосовувались при етиопатогенетичному лікуванні РА. На підставі сучасних уявлень щодо клінічних досліджень що наведені у визнаних у світі та Україні керівництвах та методичних посібниках, було створено критерії оцінки публікацій досліджень лікарських засобів, які використовуються при лікуванні РА.
РЕЗУЛЬТАТИ: Було опрацьовано 63 публікації. Отримані результати свідчать про відсутність у переважній більшості досліджень процедури рандомізації (n=61), засліплення дослідників та досліджуваних (n=62), статистичного обґрунтування кількості досліджуваних осіб (n=50) як належних компонентів дизайну клінічного випробування, що призводить до викривлення результатів. В дослідженнях не завжди наявна група контролю, в багатьох випадках нераціонально обраний контрольний лікувальний підхід, з яким здійснюється порівняння досліджуваного метода лікування.
Дослідники звертають увагу на основну хворобу (РА) та інколи на її субклінічні форми, ігноруючи супутні захворювання у досліджуваних(n=54), через що результати не можна поширювати на всю популяцію. У жодній публікації не було надано інформації стосовно інформованої згоди та схвалення дослідження етичним комітетом (n=0).
ВИСНОВКИ: Клінічні дослідження ЛЗ для етиопатогенетичного лікування хворих на ревматоїдний артрит проводяться в Україні з порушеннями міжнародних стандартів щодо клінічних випробувань та етичних норм. Недотримання вимог щодо належного дизайну при проведенні клінічних випробувань може призводити до суттєвих викривлень результатів.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: ревматоїдний артрит, клінічні випробування, лікарські засоби, Україна.
Абстракт (pdf) українською мовою
Інфекційні захворювання
Туберкульоз
Політика протидії епідемії туберкульозу у європейських країнах: міжнародні стандарти і локальна практика їх застосування
Бесєда Аліна Анатоліївна, Семигіна Тетяна Валеріївна
АКТУАЛЬНІСТЬ: Україна належить до країн з високим рівнем захворюваності на туберкульоз (ТБ). Незважаючи на заходи, втілені державою і недержавними організаціями (НДО), ситуація із поширенням ТБ залишається тривожною.
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ: Проведено аналіз офіційних документів, нормативно-правових актів у галузі протидії ТБ у Великобританії, Нідерландах, Молдові, Румунії та Україні.
РЕЗУЛЬТАТИ: У всіх європейських країнах, обраних для аналізу, працює підхід ДОТС (DOTS – Directly Observed Treatment Short-Course), рекомендований ВООЗ. У Нідерландах та Великобританії цей підхід застосовують досить давно (з 1970-х років), при цьому у Нідерландах ресурси для реалізації підходу знаходять як уряд, так і НДО, що працює як на національному, так і на міжнародному рівні. Водночас у Румунії, Молдові та Україні підхід ДОТС не є загальнопоширеним і реалізується в адаптованому вигляді.
Всі обрані країни мають національні плани протидії ТБ з виразно окресленими цілями та шляхами їх досягнення. Проте при впровадженні політики протидії ТБ враховуються місцеві особливості: у Великобританії відбувається погодження національної політики для реалізації на місцевому рівні, у Молдові діють окремі місцеві програми протидії ТБ. Великобританія має менеджерів випадків у кожного хворого на ТБ, а Румунія – менеджерів з ТБ для реалізації національної програми протидії ТБ.
Україні притаманна фрагментарність фінансування галузі ТБ, брак координаційних механізмів щодо використання коштів НДО, отриманих від міжнародних донорів, що ставить під сумнів досягнення загальної мети політики. Законодавство України містить норми, що заважають імплементації сучасних стратегій зміцнення системи охорони здоров’я в цілому і поліпшення контролю за туберкульозом зокрема. Наразі такі локальні особливості, як мобільність населення, недосконала координація протитуберкульозних програм, недостатня увага до проблеми поширення ТБ серед ВІЛ-інфікованих, стійкість до препаратів гальмують впровадження в Україні міжнародно визнаних стандартів протидії ТБ.
ВИСНОВКИ: Для того щоб наблизити політику протидії ТБ України до європейських стандартів, доцільно переглянути чинну нормативно-правову базу, подолати сприйняття ВІЛ та ТБ як проблем, за розв’язання яких відповідають різні служби, посилити менеджмент галузі, впровадити прозорі фінансові механізми.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: політика, туберкульоз, Європа, Україна.
Абстракт (pdf) трьома мовами
Оцінка обсягу та вартості послуг для хворих на туберкульоз для міста Вінниці та Вінницької області
Барановська Анастасія Сергіївна, Дорошенко Олена Олександрівна
АКТУАЛЬНІСТЬ: Значні кошти спрямовують на протидію туберкульозу в Україні, проте чітко не встановлено, скільки коштує лікування випадку для країни та надавача послуг. Тому метою роботи було обрахувати вартість послуг з лікування ТБ для міста Вінниці та Вінницької області відповідно до клінічних протоколів та стандартів лікування.
МЕТОДИ: Збір даних проводився у Вінницькому обласному клінічному туберкульозному диспансері та у Вінницькому протитуберкульозному диспансері №2. Дані для застосування методу покрокового розподілу витрат збирали за допомогою аналізу документів (фінансових та статистичних звітів закладу). Розрахунок вартості різних курсів лікування хворих на ТБ (6-7-місячний курс для 1 диспансерної категорії – вперше діагностованого ТБ, 8-9-місячний – для 2 диспансерної категорії – рецидиву, перерваного лікування та 18-місячний – для МРТБ хворих) проводився по схемах лікування, розроблених після аналізу персональних карток хворих у Вінницькому протитуберкульозному диспансері №2 та Протоколу надання допомоги хворим на ТБ (далі Протокол).
РЕЗУЛЬТАТИ: Фактична вартість перебування хворого в стаціонарі протягом одного дня становить 131 грн. для пацієнтів 1 диспансерної категорії, 156 грн. для 2 категорії та 184 грн. для пацієнтів МРТБ. Вартість амбулаторного лікування становить 102 грн./міс. для пацієнтів 1 та 2 категорії. Вартість лікування пацієнта у випадку дотриманням диспансером Протоколу становить 8773-12906 грн. (стаціонар 7872-11808 грн., вартість медичних препаратів 237,8 грн., лабораторних досліджень 307,05 грн., рентгенографічних та флюорографічних досліджень 61,68 грн., амбулаторне обслуговування 491,5 грн.) для хворих 1 категорії; 15508-15606 грн. (стаціонар 14103 грн., вартість медичних препаратів 622,4 грн., лабораторних досліджень 229,6 грн., рентгенографічних та флюорографічних досліджень 61,68 грн., амбулаторне обслуговування 589,8 грн.) для пацієнтів 2 категорії та 1025992 грн. (стаціонар 99619грн., вартість медичних препаратів 28666грн., лабораторних досліджень 311 грн., рентгенографічних та флюорографічних досліджень 123,40 грн.) для МРТБ пацієнтів.
ВИСНОВКИ: У структурі витрат значну частину займають витрати на утримання хворого у стаціонарі та вартість медикаментів, що створює основні відмінності між вартістю лікування для хворих різних категорій. Визначення вартості випадку дозволить більш ефективно розподілити ресурси, базуючись на вартості лікування різних диспансерних категорій.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: туберкульоз, вартість випадку, метод покрокового розподілу витрат, Протокол надання допомоги хворим на туберкульоз
Абстракт (pdf) англійською та українською мовами
ВІЛ-інфекція
Ставлення медичних спеціалістів та немедичних працівників до ВІЛ-інфікованих пацієнтів в Україні
Жабенко Наталія Юріївна; Жабенко Олена Юріївна
КЛЮЧОВІ СЛОВА: ВІЛ/СНІД; ставлення; медичні працівники; Україна
Абстракт (pdf) англійською мовою
Зміни у вживанні наркотиків та поширеності ВІЛ серед споживачів ін’єкційних наркотиків в Україні: дані біоповедінкових досліджень
Думчев Костянтин Вікторович, Салюк Тетяна Олександрівна, Шваб Інна Анатоліївна, Смирнов Павло Левкович, Вітек Чарльз
КЛЮЧОВІ СЛОВА: ВІЛ, поширеність, СІН, біоповедінкові дослідження
Абстракт (pdf) англійською мовою
“Інтервенція «Проект Захист» - новий підхід у профілактиці ВІЛ
Васильєва Тетяна Ігорівна, Фридман Самюель Р., Смирнов Павло Левкович
АКТУАЛЬНІСТЬ. Мета інтервенції "Проект Захист" - знайти осіб з високим ризиком передачі ВІЛ шляхом моніторингу випадків гострої/недавньої інфекції та, через відслідковування членів мереж підвищеного ризику (ризикових мереж) цих людей, поширення серед них попереджень про небезпеку гострої інфекції та докладне пост-тестове консультування, запобігти передачі ВІЛ.
МЕТОДИ. Інтервенція впроваджується в двох містах України - Кривому Розі та Львові - з листопада 2011 року. Залучення учасників відбувається шляхом: 1) скринінгу випадків гострої/недавньої інфекції в місцях проведення добровільного консультування та тестування (ДКТ) та в партнерських організаціях, які проводять ДКТ (в тому числі СНІД- Центрах), 2) відвідування місць вживання наркотиків, ланцюгового рекрутингу та відслідковування контактів. Випадки гострої інфекції виявляються «спеціальним тестом» (Genscreen ultra HIV Ag-Ab). Випадки нещодавнього інфікування визначаються як позитивний результат швидкого тесту на ВІЛ за умови негативного результату протягом попередніх шести місяців та/або вік молодше 21 років.
РЕЗУЛЬТАТИ. На даний момент в обох містах до проекту залучені 173 учасники, зроблено 118 «спеціальних тестів». Не було виявлено жодного випадку гострої інфекції. Знайдено одинадцять випадків недавнього інфікування (8 споживачів ін’єкційних наркотиків (СІН) з негативним результатом протягом попередніх шести місяців та 2 СІН молодше 21 року рекрутовані командою проекту, один не-СІН з негативним результатом протягом попередніх шести місяців перенаправлений зі СНІД-Центру). Шість випадків недавньої інфекції були залучені шляхом скринінгу на ДКТ, 5 інших - через відстеження контактів. Психологи провели 41 інтерв’ю з випадками недавнього інфікування та членами їх ризикових мереж. Серед останніх було поширено 176 попереджень про небезпеку гострої інфекції психологом під час інтерв’ю, соціальним працівником під час виїзду на місце вживання і самими учасниками в своїй ризиковій мережі. Проектна група відвідала 3 місця вживання наркотиків з супутнім тестуванням на ВІЛ присутніх.
ВИСНОВКИ. Відслідковування членів ризикових мереж здається можливим та допомагає знайти нові випадки недавнього інфікування. Необхідні подальші дослідження, щоб сказати, чи є ця інтервенція ефективною у зниженні темпів передачі ВІЛ-інфекції.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: Профілактика ВІЛ, споживачі ін’єкційних наркотиків, мережа, гостра інфекція.
Абстракт (pdf) трьома мовами
Європейський досвід політики профілактики ВІЛ серед чоловіків, які мають секс із чоловіками
Клименко Надія Володимирівна, Семигіна Тетяна Валеріївна
АКТУАЛЬНІСТЬ: Чоловіків, які мають секс з чоловіками (ЧСЧ), вважають групою високого ризику щодо інфікування ВІЛ. Реалізація ефективних превентивних заходів - один із важливих шляхів протидії епідемії ВІЛ серед ЧСЧ. Однак в Україні політики профілактики ВІЛ серед ЧСЧ фактично не існує, а тому потреба в її формулюванні лишається відкритою.
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ: Було здійснено аналіз нормативно-правових актів, національних звітів та інших офіційних документів у сфері профілактики ВІЛ серед ЧСЧ Румунії, Словенії, Нідерландів та Швеції.
РЕЗУЛЬТАТИ: В європейських країнах використовують низку підходів щодо профілактики ВІЛ серед ЧСЧ, зокрема інституційний, структурний та підхід на рівні ЗМІ.
У досліджуваних країнах реалізують заходи, що повністю відповідають визначеному мінімальному стандартному пакету послуг з профілактики ВІЛ серед ЧСЧ. Європейські країни визначають ЧСЧ як найпріоритетнішу групу. Наразі в межах загальних національних планів протидії ВІЛ/СНІДу окреслені виразні стратегії щодо групи ЧСЧ, а також шляхи досягнення цілей стратегій (Словенія, Румунія, Нідерланди). 2012 року у Швеції вступить в дію Національний план протидії ВІЛ саме серед групи ЧСЧ.
У країнах, досвід яких вивчався, діє принцип соціального замовлення, за якого уряд через свої профільні структури в галузі охорони здоров’я надає субсидії та гранти для недержавних організацій (НДО), що працюють з ЧСЧ (Словенія, Швеція), а подекуди й винятково для однієї національної НДО (Нідерланди). Більшість заходів грунтується на моделі аутріч-роботи, яку здійснюють НДО. У Швеції ЧСЧ можуть отримати консультування та тестування на ВІЛ у спеціалізованій ВІЛ-клініці для ЧСЧ. Широкого поширення набула профілактика ВІЛ серед ЧСЧ через сайти знайомств (Словенія, Румунія) як самими представниками НДО, так і за рахунок навчання ЧСЧ та подальшої пропаганди здорового способу життя ними серед своїх друзів. Поряд із заходами корекції поведінки застосовують антидискримінаційні стратегії (Швеція, Нідерланди, Словенія).
ВИСНОВКИ: Перегляд нормативно-правової бази, розширення повноважень недержавних організацій, впровадження механізмів соціального замовлення, залучення інтерактивних засобів та навчання ЧСЧ можуть стати одними із ключових пунктів політики профілактики ВІЛ серед ЧСЧ в Україні.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: політика, профілактика, ВІЛ, ЧСЧ, НДО, Європа, Україна.
Абстракт (pdf) трьома мовами
Харчування
Соціально-економічні детермінанти практик харчування українців
Чагарна Наталія Сергіївна, Андрєєва Тетяна Іллівна
АКТУАЛЬНІСТЬ: Міжнародна спільнота визнає важливість здорового харчування. Метою роботи було виявлення соціально-економічних детермінант практик харчування українців.
МЕТОДИ: Було проведено статистичний аналіз даних опитування домогосподарств «Українське лонгітюдне моніторингове опитування 2007». Змінні, що характеризують практики харчування, було отримано за допомогою факторного аналізу, їх було перекодовано у бінарні змінні. Двовимірний та багатовимірний аналіз було проведено для оцінки зв’язків між соціально-економічним станом та харчової поведінкою.
РЕЗУЛЬТАТИ: В результаті факторного аналізу отримано три виміри харчових практик: змінна «стандартне харчування» корелювала зі вживанням більшості продуктів і показувала, чи багато продуктів вживає домогосподарство в цілому, змінна «вживання фруктів та овочів» пов’язана зі вживанням відповідних продуктів, включених до опитувальнику, змінна «вживання обробленої їжі» була пов’язана зі вживанням таких продуктів, як ковбаса. Більше обробленої їжі вживали члени заможніших домогосподарств (які мали DVD-плеєри, комп’ютери, гаражі) і російськомовні. Більше рослинної їжі вживали домогосподарства з ознаками сільського способу життя (що користуються балонним газом, індивідуальним опаленням, мотоциклами та вантажівками). Власники садів та городів також вживали більше овочів та фруктів. Невеличка група найзаможніших мешканців міст (таких, хто користувався пральною машиною із сушкою) схильна вживати більше рослинної їжі.
ВИСНОВКИ: Рослинна їжа в Україні залишається скоріше фактором виживання, ніж здорового харчування, для мешканців сільської місцевості, які не мають коштів, щоб придбати всі бажані продукти. Домогосподарства з кращим соціально-економічним статусом мають тенденцію до збільшення споживання оброблених харчових продуктів (напівфабрикатів). Лише дуже невелика група заможних українських громадян схильні до вживання великої кількості фруктів і овочів, формуючи U-подібний зв’язок між соціально-економічним статусом та вживанням рослинної їжі.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: практики харчування, соціально-економічні характеристики.
Абстракт (pdf) англійською та українською мовами
Нормативно-правове забезпечення політики щодо харчування в Україні
Чагарна Наталія Сергіївна, Андрєєва Тетяна Іллівна
КЛЮЧОВІ СЛОВА: здорове харчування, політика харчування
Абстракт (pdf) англійською мовою
Харчова поведінка українців крізь призму дитячих спогадів
Правосуд Віра Олександрівна, Андрєєва Тетяна Іллівна, Кульчинська Роксолана Богданівна, Лях Анна Анатоліївна, Макаренко Юлія Сергіївна, Паскал Аліна Сергіївна, Шлапацька Катерина Сергіївна; Степурко Тетяна Георгіївна
АКТУАЛЬНІСТЬ: Дане розвідувально-описове дослідження було проведене з метою з’ясувати, які спогади з дитинства про харчування лишилися в сучасних молодих українців.
МЕТОДИ: Напівструктуровані інтерв’ю було проведено з 27 респондентами віком від 17 до 34 років.
РЕЗУЛЬТАТИ: За словами респондентів, їхні батьки завжди намагалися урізноманітнити харчування підростаючого покоління, однак схоже, що досі в Україні існує культ «традиційної страви української кухні». Також зазначалося, що найважливішим у здоровому харчуванні є їжа, приготовлена в домашніх умовах. Найбільш популярними були і залишаються такі страви: борщ, вареники, голубці, картопля, каші, м’ясо, сало. Зараз, як і раніше, батьки дотримуються принципу регулярного (очікується, що діти мають харчуватися від 3 до 5 разів на день) та нероздільного харчування. Обов’язковим для батьків залишається подати на стіл бодай одну рідку страву чи гаряче (часто в одній страві поєднується м’ясо та гарнір). Більшість старшого покоління українських родин, на думку молоді, вважає, що діти мають їсти все.
ОБГОВОРЕННЯ: Такі популярні традиційні страви як борщ, котлети часто розглядаються населенням як здорові, корисні та поживні продукти, тим не менше, усі ці продукти багаті на вміст жиру та солі. Більше того, прагнення посильніше нагодувати дітей є, можливо, наслідком пережитих голодних війн, Голодомору.
ВИСНОВКИ: Загалом, виявлено, що традиційні уявлення про здорове харчування передаються від одного покоління до іншого, однак в дорослому віці відбувається переосмислення «здорового харчування» на користь роздільної їжі. Такі попередні результати розвідувального дослідження, які в подальшому доцільно поглибити описово-аналітичним дослідженням: виявити уявлення старшого та молодого покоління українців про те, яким має бути належне харчування в залежності від регіональних, соціально-демографічних та економічних чинників. Це сприятиме адаптації програм з популяризації здорового харчування до потреб українців.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: дитячі спогади, уявлення про здорове харчування, Україна, традиційна українська кухня
Абстракт (pdf) англійською та українською мовами
Алкоголь
Вживання алкоголю батьками та ризик зловживання алкоголем підлітками
Якунчикова Олена Петрівна, Андрєєва Тетяна Іллівна, Григорчук Даніел, Шкіряк-Нижник Зореслава Антонівна, Звінчук Олександр Всеволодович, Числовська Наталія Вадимівна, Антипкін Юрій Геннадійович
КЛЮЧОВІ СЛОВА: алкоголь, батьки, підлітки.
Абстракт (pdf) англійською мовою
Сімейні та соціальні фактори залучення підлітків до вживання алкоголю
Кулагіна Радана Володимирівна, Ананьєва Галина Анатоліївна, Якунчикова Олена Петрівна, Андрєєва Тетяна Іллівна
КЛЮЧОВІ СЛОВА: алкоголь, початок вживання алкоголю, підлітки, сім’я, батьки, молодіжні групи, молодіжні клуби
Абстракт (pdf) англійською та російською мовами
Тютюн
Вплив стресу у ранній період життя на ризик початку куріння підлітками
Якунчикова Олена Петрівна, Андрєєва Тетяна Іллівна, Григорчук Даніел, Шкіряк-Нижник Зореслава Антонівна, Звінчук Олександр Всеволодович, Числовська Наталія Вадимівна, Антипкін Юрій Геннадійович
КЛЮЧОВІ СЛОВА: стрес у ранній період життя, куріння, підлітки.
Абстракт (pdf) англійською мовою
Поширеність куріння кальяну серед студентів в Росії та Україні є загрозливою
Андрєєва Тетяна Іллівна
КЛЮЧОВІ СЛОВА: куріння, кальян, студенти університетів, поширеність, Росія, Україна.
Абстракт (pdf) англійською мовою
Опитування членів родини в оцінці поширеності куріння
Андрєєва Тетяна Іллівна
КЛЮЧОВІ СЛОВА: поширеність куріння, моніторинг вживання тютюну, індивідуальні опитування, теперішнє куріння, щоденне куріння, Україна.
Абстракт (pdf) англійською мовою
Детермінанти забруднення повітря у кафе, ресторанах та барах Донецьку, Україна
Дурнева Тетяна Володимирівна, Пашкова Надія Валеріївна, Прокопенко Анастасія Сергіївна, Бурлакова Світлана Андріївна, Кубанова Юлія Енверівна, Дзюба Ростислав Миколайович, Андрєєва Тетяна Іллівна
КЛЮЧОВІ СЛОВА: тютюновий дим, політика звільнення громадських місць від тютюнового диму, куріння, громадські місця, кафе, ресторани, бари, Україна, Донецьк.
Абстракт (pdf) англійською та російською мовами
Ін'єкційне вживання наркотиків
Гендерна уразливість до ВІЛ жінок, які вживають наркотики, в гетеро-сексуальних відносинах: результати первинного опитування рандомізованого дослідження в Україні
Шульга Людмила Олександрівна
КЛЮЧОВІ СЛОВА: гендер, ВІЛ, вживання наркотиків, презервативи, партнери
Абстракт (pdf) англійською мовою
Оцінка кількості передозувань наркотиками опіоїдного ряду в Україні
Токар Анна Володимирівна, Андрєєва Тетяна Іллівна
АКТУАЛЬНІСТЬ: Передозування є однією з основних причин смерті споживачів ін’єкційних наркотиків. Однак, в Україні відсутня офіційна статистика щодо кількості передозувань та летальних випадків внаслідок передозувань. Метою дослідження було оцінити масштаби даної проблеми та ступінь надання допомоги при передозуваннях.
МЕТОДИ: Були використані дані біо-поведінкового дослідження серед СІН 2007 року (N=8575), в якому містились загальні питання про досвід передозувань, та спеціалізованого дослідження, яке проводилось серед учасників програми профілактики та відповіді на передозування 2010 року (N=2821). Спеціалізоване дослідження включало в себе інформацію щодо особистого досвіду передозувань, свідоцтва передозувань інших та надання допомоги. Для оцінки масштабів проблеми використано тріангуляцію даних.
РЕЗУЛЬТАТИ: Серед учасників спеціалізованого дослідження 1918 були свідками передозувань інших, 550 з них повідомили, що допомога була надана із запізненням. Таким чином, 29% передозувань могли закінчитись летальним випадком.
Згідно з результатами біо-поведінкового дослідження, 53% респондентів споживали опіати на час опитування та 80% споживали коли-небудь у житті, а 35-37% споживачів особисто виготовлених опіатів коли-небудь у житті мали випадки передозувань. Серед учасників спеціалізованого дослідження було більше осіб, що споживали у даний час опіати (73%), 70% респондентів повідомили про досвід передозувань протягом життя, з яких 19% трапилось протягом останніх 6 місяців. З 1201 випадку передозування опіатами серед респондентів спеціалізованого дослідження у 179 випадку був застосований налоксон, що складає 15%.
Виходячи з оціночного числа СІН в Україні – 300 тисяч, можна припустити, що 159 тисяч є споживачами опіатів, з яких 57 тисяч мали досвід передозування протягом життя, 15 тисяч яких трапились протягом останніх 6 місяців. Отже, 4 тисячі таких випадків могли призвести до смерті, і лише в 2 тисячах випадків міг бути застосований налоксон.
ВИСНОВКИ: Згідно з проведеною оцінкою, в Україні можуть щорічно траплятись 30 тисяч передозувань, 8 тисяч з яких можуть бути летальними.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: споживачі ін’єкційних наркотиків, опіоїдні наркотики, передозування, Налоксон, смертельні випадки передозування, несмертельні випадки передозувань, Україна.
Абстракт (pdf) англійською та українською мовами
«Втручання силами рівних» (програма PDI) як підхід у зниженні ризикових практик серед споживачів ін’єкційних наркотиків (СІН) в Україні
Васильєва Тетяна Ігорівна, Андрєєва Тетяна Іллівна, Смирнов Павло Левкович
АКТУАЛЬНІСТЬ: Епідемія ВІЛ в Україні є найважчою в Європі. Щоб зупинити подальше розповсюдження епідемії, вкрай необхідно підвищувати ефективність профілактичних заходів. Програма PDI була розроблена як альтернатива традиційній аутріч-роботі з метою навчання СІН та зниження їх ризикової поведінки.
МЕТОДИ: Перша хвиля інтервенції була реалізована в 8 містах України в період листопад 2008 - червень 2009 року, друга хвиля відбулася в 2 містах Україні в грудні 2009 - червні 2010 року. Повторне охоплення учасників цих двох хвиль було проведене в серпні 2010 - січні 2011 року. Частина учасників пройшли два інтерв'ю (перше під час першої/другої хвилі, друге при повторному охопленні) і відповіли на питання, що стосуються соціально-демографічної інформації; вживання наркотиків; ризикової поведінки; знань про більш безпечне вживання ін'єкційних наркотиків; передозування; сексуальної поведінки; питання, пов'язані зі здоров'ям і тестуванням на ВІЛ, і фінансові питання. Після інтерв'ю учасники проходили освітній модуль про більш безпечне вживання наркотиків і ВІЛ. З метою визначити, чи змінилася ін'єкційна і сексуальна практика на більш безпечну, був проведений статистичний аналіз даних в SPSS (основний метод - крос-табуляція і тест МакНемара).
РЕЗУЛЬТАТИ: У двох хвилях і повторному охопленні взяли участь 3054 СІН (72,9% чоловіків). Статистично значущі зміни були виявлені і в ін'єкційних, і в сексуальних практиках, про які СІН повідомили під час першого і другого інтерв'ю: стали менш поширеними практики «використовував чужий раніше використаний шприц» (зниження з 15,2% до 11,0%), «завжди наповнюю шприц із загального контейнера» (з 30,6% до 28,4%), «завжди купую наркотик у попередньо заповненому шприці» (з 10,3 до 9,2%), «ніколи не використовував презерватив під час статевого акту протягом попередніх 30 днів » (з 31,9% до 27,7%).
ВИСНОВКИ: Даний аналіз показав, що ті, хто брав участь в PDI, схильні повідомляти про більш безпечну поведінку під час другого інтерв'ю, ніж під час першого. Подальший аналіз полягатиме в стратифікації учасників за різними факторами для встановлення, в яких саме групах відбулися зміни.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: втручання силами рівних, споживачі ін’єкційних наркотиків, ризикові ін’єкційні та сексуальні практики.
Абстракт (pdf) трьома мовами
Аутріч медсестри в проектах Зменшення Шкоди: підвищення рівня доступності медичної допомоги для споживачів наркотиків
Двінських Наталя Олександрівна, Шульга Людмила Олександрівна, Ботвін Сергій Павлович
КЛЮЧОВІ СЛОВА: споживачі ін’єкційних наркотиків, медична допомога, аутріч медсестри
Абстракт (pdf) англійською мовою
Відсоток споживачів ін’єкційних наркотиків, що вживають тривалий час, як показник стану та прогнозу відносно епідемії ВІЛ на певній території
Васильєва Тетяна Ігорівна, Андрєєва Тетяна Іллівна
АКТУАЛЬНІСТЬ: Епідемія вживання наркотиків і, відповідно, епідемія ВІЛ мають різну тривалість в різних регіонах, і, відповідно, прогноз стосовно цих епідемій може відрізнятися по Україні. Метою цієї роботи було визначити показник, який характеризує епідемії вживання ін’єкційних наркотиків в різних регіонах України, та який може бути інформативним для профілактичних заходів серед уразливих до ВІЛ груп населення.
МЕТОДИ: Для аналізу були використані дані кросс-секційного дослідження, проведеного серед 4026 споживачів ін’єкційних наркотиків (СІН) в 2007 році в Україні. Залежною змінною була бінарна змінна, що визначала, чи вживає респондент ін’єкційні наркотики протягом більше ніж 20 років. Для визначення, чи має залежна змінна зв’язок із соціально-демографічними характеристиками респондентів, була використана бінарна логістична регресія.
РЕЗУЛЬТАТИ: Більше респондентів з Одеської, Миколаївської, Дніпропетровської, Черкаської, Полтавської областей та Криму вживають наркотики ін’єкційно протягом більше ніж 20 років. Старші респонденти частіше належать до групи споживачів, що вживають більше 20 років. Чоловіки частіше вживають наркотики ін’єкційно протягом більше ніж 20 років, ніж жінки. Ті респонденти, які були одружені, але зараз не живуть зі своїм чоловіком/дружиною або іншим сексуальним партнером, з більшою імовірністю належать до групи споживачів, що вживають більш 20 років, у порівнянні з тими, хто живе один або в стабільному шлюбі. Ті респонденти, які вживають опіати або поєднують їх зі стимуляторами, частіше вживають протягом більше ніж 20 років, а ті, хто використовує тільки стимулятори, швидше за все вживають наркотики ін’єкційно менше 20 років.
ВИСНОВКИ: Епідемії вживання ін’єкційних наркотиків в Україні почалися на певних територіях і були пов’язані з вживанням опіатів чоловіками. Було встановлено, що відсоток СІН, що вживають ін’єкційно більше ніж 20 років, є хорошим показником для визначення території з найбільш тривалими епідеміями вживання.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: споживачі ін'єкційних наркотиків, епідемія ВІЛ, Україна.
Абстракт (pdf) трьома мовами
Використання презервативів
Використання чоловічих презервативів з різними типами статевих партнерів в Україні, за даними опитування 2007 року
Барська Юлія Григоріївна
АКТУАЛЬНІСТЬ: Використання презервативів є рекомендованим при всіх ризикових статевих контактах, доки пара не стане моногамною і не протестується на ВІЛ та інші ІПСШ. Це дослідження має на меті перевірити, чи дотримуються цієї настанови люди в Україні.
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ: Зв’язок між використанням презервативу під час останнього статевого контакту та типом статевого партнера було перевірено окремо для чоловіків і жінок на даних опитування 2007 року шляхом застосування регресійного аналізу з урахуванням змінних про знання і ставлення до ІПСШ та ВІЛ, контрацепції і вагітності, ризикову поведінку та соціально-демографічні характеристики респондентів.
РЕЗУЛЬТАТИ: Загалом, 37,2% чоловіків і 25,2% жінок сказали, що вони користувалися презервативом під час останнього статевого контакту. В цілому, використання презервативів зростало зі збільшенням віддаленості між партнерами: 22,6% чоловіків і 19,2% жінок звітували про використання презервативів з подружжям, 62,8% і 52,4% – з дівчиною/хлопцем, трохи менше − 56,6% і 35,3% – з випадковим партнером, відповідно, і 71,4% чоловіків – з жінками комерційного сексу; той самий напрямок зв’язків зберігся у багатовимірному аналізі. Крім того, ризикова статева поведінка для обох статей і вживання наркотиків коли-небудь у житті та алкоголю під час останнього статевого акту для чоловіків зменшували шанси користуватися презервативами. До того ж, чоловіки, які показали коректні знання про горизонтальну передачу ВІЛ, і жінки, які знали про способи запобігання інфікуванню ВІЛ, мали вищі шанси користуватися презервативами, так само як і жінки, які були впевнені у своїй здатності придбати їх за потреби. З соціально-демографічних характеристик, наявність дітей, молодший вік і проживання у незахідних регіонах та великих містах були позитивно пов’язані з використанням презервативів.
ОБГОВОРЕННЯ І ВИСНОВКИ: Хоча використання презервативів в Україні не є достатньо поширеним, є тенденція до частішого використання їх з партнерами при потенційно ризикованих статевих контактах. Проте люди, які практикують інші види ризикової поведінки, також менше користуються і презервативами.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: використання презервативів, вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), ризикова статева поведінка, гетеросексуальні чоловіки і жінки.
Абстракт (pdf) англійською та українською мовами
Детермінанти ризикової сексуальної поведінки серед жіночого населення України: використання презерватива під час першого статевого контакту
Савчук Валентина Валеріївна, Барська Юлія Григоріївна
АКТУАЛЬНІСТЬ: Інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), становлять особливу загрозу для здоров’я людини. Високі рівні поширеності ІПСШ спричинені різними видами ризикової статевої поведінки: раннім початком статевого життя, незахищеними сексуальними стосунками, вживанням алкоголю під час статевого контакту, статевими стосунками з великою кількістю партнерів тощо. Презервативи визнано наразі найефективнішим засобом запобігання небажаним наслідкам ризикової сексуальної поведінки. У цьому дослідженні ми намагалися дослідити фактори, які пов’язані з користуванням презервативами під час першого статевого зв’язку жінками в Україні.
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ: Було зроблено вторинний статистичний аналіз результатів Опитування щодо демографії та стану здоров’я в Україні, проведеного у 2007 році. До аналізу було залучено відповіді 883 респонденток, які хоча б раз у житті мали статевий контакт, і були віком 15–24 роки на момент проведення опитування.
РЕЗУЛЬТАТИ: Респондентки, які вживали алкогольні напої помірно (до 3,5 порцій на тиждень) і надмірно (більше 3,5 порцій на тиждень), мали майже вдвічі більші шанси використовувати презерватив під час першого статевого контакту порівняно з тими, хто не вживав алкоголь (СШ 1,83[ДІ: 1,32-2,53] і 2,21[ДІ: 1,43-3,42] відповідно). Також особи з рівнем достатку вищим за середній мали в 1,65 [ДІ: 1,17-2,33] рази більші шанси використовувати презервативи у порівнянні з тими, що мали нижчі доходи. Разом із тим, ті респондентки, які читали друковані ЗМІ принаймні раз на тиждень, удвічі були більш схильні використовувати презервативи порівняно з тими, хто взагалі не читав газет або журналів (СШ: 2,0 [ДІ: 1,37-2,94]. Незахідний регіон проживання і невелика різниця у віці з першим статевим партнером також були позитивно пов’язані з використанням презервативів.
ВИСНОВКИ: Заможна молодь з промислово розвинених регіонів активно використовує презервативи під час початку статевого життя, що потрібно врахувати при визначенні цільових груп соціальної політики.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: ризикова статева поведінка; інфекції, що передаються статевим шляхом; молоді люди.
Абстракт (pdf) англійською та українською мовами
